Традиційно людські професії? Роботи вже тут

Робототехніка – одна з областей промисловості, що найбільш активно розвиваються. Поєднання можливостей інженерії, штучного інтелекту, машинного навчання демонструє результати, про які раніше вчені могли лише мріяти. Про те, що чекає на людей далі ми розмірковували в статті «Люди чи роботи: за ким насправді майбутнє», а сьогодні розповімо вам про надихаючих, лякаючих і захопливих роботів, які вже серед нас.

Роботи-суперзірки

Хіросі Ісігуро, японський учений, не лише вірить, що майбутнє за андроїдами, але й створює його вже зараз. Його творіння – гуманоїди - не відрізняються від реальних людей не лише ззовні. Роботи повторюють жести, копіюють звички «оригіналу», завдяки чому можуть легко ввести в оману своїх співрозмовників, які навіть не помічають, що спілкуються з машиною.

Одна з гуманоїдів Ісігуро зіграла головну роль у японському фільмі Кодзі Фукади «Прощавай». Це не єдиний випадок, коли роботи замінюють акторів. Вони беруть участь у спектаклях японської театральної трупи «Seinendan». Правда, керівник трупи визнає, що гра людей набагато точніша і виразніша.

Роботи також стають знаменитостями. Наприклад, у китайському новинному агентстві «Сіньхуа» ведучим працює робот, здатний цілодобово розмовляти китайською і англійською. Інший робот, японський HRP-4С, став суперзіркою в своїй країні - він співає, танцює, ходить по подіуму та знімається в музичних кліпах.

Ще один цікавий робот, BabyX – віртуальна копія людини. Її творець Марк Сагар, володар "Оскара" за технічні досягнення в кіноіндустрії (його розробки використовували в фільмах "Аватар", "Кінг-Конг", "Спайдермен 2"), стверджує: робот реагує на світ так само, як маленька дитина, аж до найдрібніших реакцій організму. Власне, BabyX є 3D-рендерингом його дочки у віці 18-ти місяців. Використовуючи ту ж технологію копіювання, компанія Сагара планує створити віртуальних асистентів, максимально схожих на людину. Марк стверджує, що з такими роботами людям буде особливо комфортно спілкуватися.

Роботи пишуть сонети, створюють музику, малюють картини. Та чи можна вважати їх мистецтвом, а самих роботів – подібними людям? Дискусії з цього приводу не вщухають.

Штучний інтелект чи майстерна підробка?

Поки одні боти проходять тест Тюрінга і переконують журі в своїй людяності, творець експерименту «Китайська кімната» Джон Серл вважає: те, що ми звикли називати штучним інтелектом, насправді є не інтелектом, а лише певним алгоритмом «мислення», заданим роботу заздалегідь.

Учасник експерименту – людина, яка не знає жодного китайського ієрогліфа і знаходиться в ізольованій кімнаті. У неї є записи з точними інструкціями по роботі з ієрогліфами, проте значення самих ієрогліфів в інструкціях відсутнє. Ззовні знаходиться спостерігач, який знає китайські ієрогліфи і через щілину передає піддослідному ієрогліфи з питаннями.

Людина, провівши маніпуляції з ієрогліфами згідно з інструкцією, віддає спостерігачеві ієрогліфи з відповідями. Її дії нагадують комп'ютерний алгоритм. Хоча спостерігач поставив питання й отримав осмислену відповідь, сам учасник експерименту як і раніше не розуміє значення ієрогліфів і не може їх вивчити.

Серл зробив висновок, що, хоча робот і виконує певні дії, на які він запрограмований, але зрозуміти їхній сенс не спроможний. Однак той факт, що роботи в принципі здатні до самонавчання, вчені вважають значним кроком до створення справжнього штучного інтелекту. Так, наприклад, німецький робот PR2 самостійно навчився пекти млинці і зумів навчити цьому інших роботів.

Здатність систем до самонавчання криється в нейронних системах, на яких вони працюють. Таким чином одна нейронна система створює власну систему шифрування, а потім навчає їй іншу нейронну мережу, яка потім самостійно змінює себе зсередини і вдосконалює свої навички. У прикладі з роботом PR2 це може означати освоєння нових рецептів млинців і не тільки.

Загалом межа між штучним інтелектом і запрограмованою машиною стає дедалі розмитішою щодня.

Чому все не так страшно як може здатися

Журналіст Ланре Онібалусі в своїй статті "5 причин чому роботи ніколи не замінять людей" визначає основні недоліки роботів:

    • Роботи не вміють мислити ірраціонально.
    • Роботи не розуміють контекст.
    • Роботи не здатні до творчого мислення та творчого вирішення проблем.
    • Роботи не здатні до повноцінного обслуговування клієнта через нерозуміння контексту.
    • Люди вважають за краще розмовляти з людьми. Тут діє ефект «Зловісної долини».

Елізабет Кемп, доцент університету Рутгерса, додає ще один недолік - нездатність роботів розуміти сарказм, гумор, почуття. Кемп визначає їх як щось «дуже, дуже людське». І поки роботи не подолають ці труднощі, повноцінно замінити людину вони не зможуть.

Просто подивіться це відео побачення актора Уілла Сміта з роботом Софією, і різниця між мисленням людини та робота стане очевидною.

Хочете використовувати можливості роботів по максимуму, але при цьому зберегти переваги людських ресурсів? Звертайтеся, створимо ідеальний симбіоз для вашого бізнесу.

27.03.2019
Рейтинг: 5 / 5 (1)